By order of the City Council number 1408/DZ/185, a reward has been set aside for the killing of the monster which torments and murders residents of the Bits after dark. The only acceptable proof of having performed this deed shall be a trophy taken from the monster's body. Yes, this means your mother's or cousin's or aunt's eyewitness testimony will not suffice, nor will the sworn word of any other person, regardless of his or her claimed relationship to you, the Hierarch or anyone else, and also without caring one whit for his or her alleged trustworthiness, which supposedly can be attested to by anyone at your favorite drinking hall. For more information and/or to collect the reward, see the District Superintendent for the Bits. -Lund By writ of the City Council Superintendent of the Bits
За наказом Міської Ради номер 1408/DZ/185, призначена винагорода за убивство чудовиська, яке мордує та вбиває жителів Окрайців після настання темряви. Єдиним підхожим доказом того є трофей, взятий з тіла чудовиська. Так, це означає, що свідчення очевидців, у вигляді вашої матері, кузена чи тітки не є достатнім доказом, також, як і щиросердечне слово будь-якої іншої особи, незалежно від його чи її заявленого зв’язку з вами, чи Ієрархом чи ким-небудь іще, та анітрохи не піклуючись про те, що він чи вона заслуговує довіру, і що, нібито, це може підтвердити будь-хто у вашій улюбленій пивниці. За додатковою інформацією та/або за винагородою, зверніться до Завідувача Дільниці Окрайці. —Лунд За розпорядженням Міської Ради Завідувач Дільниці Окрайці
Though Geralt was not really in the mood for a swim that day, he did so all the same, and it paid off... swimmingly. / Хоч того дня Ґеральт і не мав особливого настрою плавати, він усе одно це зробив, та все пройшло цілком плавно.
"Greenhouse" is, of course, merely a term of convenience, for this construction does not require any structure that could be called a house. / Очевидно, «парник» — то назва умовна, позаяк до пари він не має жодного зв’язку.
I long, I long to be homeward bound To the modest abode whose corners I roamed To my da' with his pipe, to my two sons, my life To the alcove wherein lies my beautiful wife. So as my strength wanes and my breath shorter grows And my sinews turn stiff, and my blood's coursing slows It's time, high time I was homeward bound To the modest abode whose corners I roamed
О тужу я, тужу, до рідні аж дрижу У хатину свою, небагату, святу До отця у село, до синів своїх двох До дружини, що мирно глядить у вікно. Тож як снага мине, кров сповільнить себе Подих норми сягне, і заклякне плече У годину таку, до рідні аж дрижу У хатину свою, небагату, святу.